Стояли дві тополеньки.
Із вітром гомоніли.
Зелені були вчора ще,
А нині золотії.
Стояли дві вербиченьки
Гарненькі кучеряві
І ноги мили в річеньці
Та коси розплітали.
Червоні горобиноньки,
Як рідні дві сестриці
Секретами ділилися.
Звіряли таємниці.
А вільхи – дві подруженьки
Сережки приміряли,
А може на заручини
Їм їх подарували?
Стояли дві берізоньки,
В горошок сукні білі,
Вродливі та стрункі вони,
Хоч зараз до весілля.
І молоді дівчатонька
На ці деревця схожі.
Нехай же доля щастя їм
Й любові наворожить.
2016 р.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1319Реєстрація: 06-04-2020
Достижение получено 21.07.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
2 коментарі “Стояли дві тополеньки”
Дуже гарно, трепетно!
Оригінальна поезія в традиціях правічної української пісні. Це життєдайні традиції, які будуть жити віками…..Вражений.