Свіча каштанова горіла біло-біло,
То травень був, цвіла весна-красна,
Ромашок очі сяяли-жовтіли –
Це літа озивалася луна.
Жоржини гордо й пишно квітували,
Як полум”яний осені привіт.
А там і зимонька знов мчатиме на санях
Згори по кучугурах снігових.
Весна – то наша юність гомінлива,
Махнула молодість, як літечко крильми,
Пора осіння – досвід є життєвий,
Поважна старість – то сестра зими.
2016 р.

