Ти прочитаєш цього́ вірша обов'язково, 
а потім трішечки подумаєш про мене.
Не викидай дарма душі моєї слово,
Воно приховує в собі те почуття шалене.

А я про тебе думаю не трішки,
Ти у думках моїх ховаєшся весь день.
Говориш про свою приховану усмішку,
Повір, вона - найкраща із натхнень.

Мені достатньо знати, що ти є, 
Що ти живеш й з тобою все впорядку. 
Тоді й не кровоточить серденько моє, 
І я не докучатиму, наступаючи тобі на п'ятки.

Хочу я, щоб оберігав твоїх мрій безмежний політ, 
Ангел, що стоїть поруч з тобою відважно... 
Ми достеменно не знаємо, що це за світ, 
Повір, з ним тобі ніколи не буде страшно...

Буду завжди я за щастя твоє молитись, 
Навіть якщо ти не будеш зі мною... 
Завжди буду перед іконою клонитись... 
Чуєш...це напевно запахло любов'ю...

Так, перешкод між нами сила-силенна, 
І їх усіх, напевно, нам не обійти... 
Що ж ти робиш із нами, любове́ огне́нна?? 
Дозволь нам дорогу до щастя знайти...