Для голосування необхідно авторизуватись

Господи, ширше відкрий вікно…

Господи, ширше відкрий вікно,
Світ обеззброєний обіймами ночі.
Дощ. І хтось вдома відкрив вино.
Стукіт. Двері. Жалю сповнені очі.
Дуже хочеться мені, щоби жила
Мати, не рахуючи ті копійки убогі.
Всюди містом – золоті купола,
Люди, а чи там, ви шукаєте Бога?
Хочеться побільше сонця над землею,
Ходять нею чоботами брудними.
Заздрість людська шепоче змією,
Горе, неначе собака, впивається зубами такими.
Старість калікою входить у дім,
Долі у пляшках закриті кришками.
Слухаючи кожен церковний дзвін,
Сильні грають нами неначе ляльками.
Люди не відають, що творять,
Шкода мені неба – ридає синє,
Я не бажаю ставати з тими у ряд,
З тими, хто зачах у оковах безсилля.
З тими, хто на бійню веде овець,
Мишею покидає корабель тонучий.
Знаю я, який із мене боєць,
Якщо я прошу Тебе про поміч.
Знаю, що уже замало сил,
Щоби як солдат іти за правдою,
Я як ялина – із тих ялин,
Що від руки із сокирою – падають.
Мені б – зіркою на вершину гір,
І побачити, як люди по світу білому,
Імена людей заносять на папір,
Яких затоплять у тому озері змертвілому.
Не закривають вони своїх дверей,
Поглядом злиденного підіймають із колін.
Виходить із храму – ще той фарисей,
Що виразку душі зберіг впродовж поколінь.
3

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Vladyslav Bozhok

29
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 09-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 14.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій