Вулицею твого життя уже не вперше…

Вулицею твого життя уже не вперше,
Звучать одні й ті ж самі кроки…
Скоро стане зовсім легше...
Якщо засвоїш ти життєві ці уроки.

Зроби яскравим ти своє життя,
Не дивлячись на темні кольори...
Хай серце твоє лиш радіє - це затям.
І переступай через власні контури..

Меланхолію відкинь подалі..
І за песимізм забудь також,
Щоб зелені очі не знали печалі
Сумом їх ти також не тривож...

Життя воно ж так швидко пробіжить,
Не встигнеш кліпнути.. і ось - кінець..
Воно коротке.. ним слід дорожить..
Щоб у кінці одіти світлий той вінець..

Будь завжди ти обережна,
І не відкривай душі усім підряд...
Душа вона завжди безмежна
Але часто усередині рясніє листопад...

Забудь усе погане, що тобі робили,
Забудь і все... Ти просто відпусти...
Вони насамперед себе зганьбили,
Провини їхні краще ти прости...

Нехай Любов сама тебе цілує, 
І подарує пролісків весняний цвіт...
І того, хто тебе одну цінує,
І зможе лиш для тебе перевернути світ.

Отож, давай дівчинко, ти живи щасливо,
І май підтримку ти з усіх сторін.
Не слухай тих, хто говоритиме красиво,
Довірся тим, хто не жалітиме своїх колін.