Вулицею твого життя уже не вперше, Звучать одні й ті ж самі кроки… Скоро стане зовсім легше... Якщо засвоїш ти життєві ці уроки. Зроби яскравим ти своє життя, Не дивлячись на темні кольори... Хай серце твоє лиш радіє - це затям. І переступай через власні контури.. Меланхолію відкинь подалі.. І за песимізм забудь також, Щоб зелені очі не знали печалі Сумом їх ти також не тривож... Життя воно ж так швидко пробіжить, Не встигнеш кліпнути.. і ось - кінець.. Воно коротке.. ним слід дорожить.. Щоб у кінці одіти світлий той вінець.. Будь завжди ти обережна, І не відкривай душі усім підряд... Душа вона завжди безмежна Але часто усередині рясніє листопад... Забудь усе погане, що тобі робили, Забудь і все... Ти просто відпусти... Вони насамперед себе зганьбили, Провини їхні краще ти прости... Нехай Любов сама тебе цілує, І подарує пролісків весняний цвіт... І того, хто тебе одну цінує, І зможе лиш для тебе перевернути світ. Отож, давай дівчинко, ти живи щасливо, І май підтримку ти з усіх сторін. Не слухай тих, хто говоритиме красиво, Довірся тим, хто не жалітиме своїх колін.
Думок на тему “Вулицею твого життя уже не вперше…”
от і власне “живи щасливо” і все буде добре!