Розхристана, знедолена, обдерта, як жебрак
Стояла в центрі, у самій Європі…
Але та зрада, як підступний рак…
І знову на поклін примхливій долі…
Вона стояла – горда і свята,
Хоч рани кровоточили й боліли…
Але душа…нескорена така…
Й серця гарячі…їх ви не убили!…
Стояла й плакала, неначе сирота…
Що загубилась у своїй причині…
Але не знала…що вона свята…
Для тих сердець, що ще палають нині…
2 коментарі “вона – свята”
Поетично, щиро, є глибина філософських роздумів. Вражений
Щиро дякую за такі теплі відгуки до моїх віршів.