А чорне й біле в клавішах з’єдналось

                                     Володимиру Івасюку

Розмову вулиць хочеться почути

І таємниці юних ясенів,

Під шум дерев минуле повернути,

Де ще чаклують феї добрив снів.

 

Вдихнути ранком чисту прохолоду,

Що, як в дитинстві, манить вдалину,

І подивитись з берега у воду,

Щоби відчути щастя глибину.

 

Почути дивну музику світанку,

Що у душі рояля зазвучить…

І не гасити полум’я до ранку,

Бо одиноко ніч тоді мовчить.

 

Отут він жив, жила його родина,

І своє серце в пісню заплітав.

А той рояль – то ниточка єдина,

Щоб він у тиші знову оживав.

 

А чорне й біле в клавішах з’єдналось,

І день, і ніч, і зорі в забутті,

Але у білім мрії жить зостались,

І вже, мов тінь, – те чорне у житті.

 

Розмова вулиць лине в зелень-листі,

В журбі й надії клавіші мовчать.

Червоних ягід мріями-намистом

На сході сонця вулиці горять.

 

4

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Інна Гончар

269
Коментарі: 0Публікації: 104Реєстрація: 31-07-2018

Золоте перо

Досягнення отримано 22.04.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Досягнення отримано 04.09.2018
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: