Крізь холод сонце лине до вікна,
Сплітаючись у музиці і мові,
Бо є ото у серця дивина:
Щасливим бути, тішачись у слові.
За хмарами ховався падолист,
Гойдалися дерева самотою,
І раптом Бог до серця притуливсь –
І мить заговорила вже зі мною.
Бо слово є, не просто жменя букв,
Бо серце замережане в любові,
Бо думка тихо проситься до рук,
Щоб щиро повернутися у слові.
Народжувалась днина, як завжди,
Байдуже дошкуляв холодний вітер,
А слово, що покликало сюди,
Зуміло радість в кожному збудити.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 111Реєстрація: 31-07-2018
Достижение получено 22.04.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.09.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
