Довбуш
Быв Олекса справедливый,
він до дідичів* ходив –
котрый дуже ґоноровый –
з ленґіями суд вершив:
“Король каже,по закону –
так рішили – най буде…”
Айбо што,кіть щи звирьх того
дідич шкуру онь дере?
Суд короткый – остра балта*,
“Виноватый’ись – плати!” –
и ясна горіла ватра*,
мало з дымом всьо піти…
И завто ишла вадаска*
на Олексу ніч и динь..
У ватазі хлопы – казка? –
што и в воду и огинь!
Всі высокі,ги смерека,
ги дубы,усі кріпкі!
На путьови стрітить “вуйка”*-
тому ліпше гет піти…
Жити в горах фест* не легко,
й про вадаску не забудь…
Я розкажу,як Олекса
(кой* на опрышка став путь)
Набирав в ватагу хлопів
(“сито” мусіли пройти) –
хотів знати,з кым “у гості”
мав до дідичів ити…
“На пня руку!” – первым ділом
(чи з страху всьих не продасть? –
можеш быти сильный тілом,
кіть в страху над ним є власть…)
Дале йшла смерека груба…
Так “одсіяным” казав:
“Слабаків ми туй не треба!”
(всьих ид собі “приміряв”)
Дале* брав оту смереку,
из коры ї облупив –
вер “мостом”оту кереку*
через дебрі*:”Перейди!
Котрый смілый?” – а вна свіжа,
ногам ховзко в постолах…
Перейшло на того бока –
(над другимы літать страх) –
Одинадцять хлопів лише…
Одинадцять – но які!
Видить Довбуш,ко чим дыше,:
“Йсі не лишать ня в біді!”
Другым уповів:”Вертайте,
сих ми доста – уповів –
нас на місці пудстрахуйте,
кіть бы’м мало припоздив!”
“В шор!”*- командує сим Довбуш,
глип – а щи єден иде:
у руці коштур (бо ковдош),
тайстру на плечи несе…
“У ватагу я,до тебе…
Лиш ся з мене не сміхуй!”
“Туй ми ковдошів* не треба,
чоловіче,не мудруй! –
Тай посягать у бесагы,
жминю золота дає :
“Чоловіче,йди си з Богом!”…
Золото тот не бере,
Лиш повторять все:”Бери ня!” –
“Добре,айбо докажи,
ош у тобі є потреба… “-
“Што вчинити ми? Кажи!” –
“Спершу руку! – Довбуш каже
(сміло руку тот поклав) –
зараз – думать – возьме тоже…
Айбо ковдош не забрав! –
Як? Чому? – зазвідав Довбуш –
Чи ся балты не збояв?” –
засміявся лише ковдош –
“Деревляна” – удказав…
“Добре…А типирь смерека!”
(де бы ковдош силу мав!) –
а тот вáгу* взяв из бука
й доста легко ї пудняв!..
“Ты йсе ипно* фест придумав!
А типирь на “міст” иди
и,кіть хочеш у ватагу,
‘д нам по ньому перейди!
Ковдош з коштуром навряд чи
через “мостик перейде…” –
а тот попіл з тайстры*мече,
раз тай два – вже з ними є!
“Файно! – каже Довбуш – Бе́ру!
И розумного требá!” –
так дванадцять в нього стало,
ги* апостолів в Христа…
Кой ходили Чорногоров,
дідичі в страху были –
опрышкы людськоє горе
їм простити не могли!
Бабинець Ю.Ю.
Автор публікації
Хтось злий на мене все забрав
(хіба життя ще взя́ти?)...
Нато́мість Бог у дар послав
уміння римувати!
От і пишу я все підряд,
у око що упа́де -
і жарт, і лірика у ряд...
Читайте - це про ме́не!
Титул: Небайдужий читач
Яскравий коментатор
Достижение получено 22.08.2021Титул: Яскравий коментатор