Що ми знаєм про прапор землі,
У якої відібрано тишу,
У якої спалили політ,
А душа лиш заплакано дише?!
Що ми знаєм про матір оту,
Що в навічній межі перед сином,
Про налякану там сироту,
У підвалі принишклу родину?!
Що нам свято – крізь їхню біду?
Чим заплутано правди мовчання?
Хто нам кров’ю вписав на роду
Сходом спалене бачить світання?
Що ми знаєм про сльози і біль,
І про холод та спеку й безсоння,
Коли косить життям заметіль
І пульсує востаннє на скронях?
Що ми чуєм? Парад – не парад…
А як кроком вимірюють долю?
Чи ми чуєм, як плаче наш сад
І здригається муками поле?..
21.08.2019