Моїй Ліні
і всім заробітчанкам
Вона говорила в сльози,
Ковтаючи біль розлуки,
В душі гуркотіли грози
І мліли щомиті руки.
Вона за вікно дивилась,
Закривши печаллю очі,
І тихо увись молилась,
Як їхати вдаль не хоче;
Як важко доньку лишати
І в чужині роками
За старістю доглядати,
Зоставшись одній без мами…
Летіли шляхи-дороги
Із запахом свого дому,
Тремтіли нестерпно ноги,
А осінь плела оскому.
Десь там виноград матусин,
Троянди, що горне тиша…
Вона лиш губу прикусить
І нишком листа напише.
Гудок обірвав розмову
Невидимим серпантином
І все почалося знову:
Важкі заробітки клином.
Приїде таким же літом
І сядемо ген під сливи.
Вона – серед того цвіту,
Що в ріднім саду щасливий!
8–9.2016
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 111Реєстрація: 31-07-2018
Достижение получено 22.04.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.09.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
