Для голосування необхідно авторизуватись

Криниця

 

З цеберкою уранці пішла я до криниці,
З-за лісу чути гомін біля старої дзвіниці,
Набрала у долоні джерельної водиці –
Вона така прозора, засяяла на сонці.

Метелик біля мене крилами змахнув,
У затінку під дубом скотар, мабуть, заснув,
У лісі чути трелі молодого солов’я –
Душа його співає. Заспіваю також й я:

Про те, як гарно людям жити в нашім світі,
Та навесні які степи, лани у бурноцвітті,
Як сонце душу зігріває в смутний час,
Та над головою небо мирне повсякчас.

Додому приведе хвилястая стежина,
На порозі зустрічає рідная дитина –
Сяють її очі, немов вода на сонці.
Подарую квіти я своїй коханій донці.

© Оксана Манько, 2018

1

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Oksana Manko

15
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 08-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 08.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій