Коли печаль – зігріє добре слово,

Немов свіча, осяє темну ніч,

Тоді єство, убравшись, як в обнову,

Буденну сірість кидає із пліч.

Коли журба затискує раптово

І душу, і погляд, наче пелена,

Тоді й воно, оте найкраще слово,

Уже з колін, підійме, мов із дна.

Коли навкруг – ласкавість празникова

Втішає мить сердечного тепла,

Тоді й краса заквітчаного слова

Стає уже прозорішою скла.

Коли образа згірклої полови

Осяде брудом в закутках єства,

Тоді уже й безмовне навіть слово

Збере рятунком згублені слова.

Тоді усе пречисто-світанково

В мережку рясно пісня заплете,

Бо має силу вимолене слово,

Що у душі любов’ю проросте!

7–8.11.2017

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Інна Гончар

357

Коментарі: 0Публікації: 111Реєстрація: 31-07-2018

Золоте перо

Достижение получено 22.04.2019

Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 04.09.2018

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій