Минає день – несе на крилах час
Ще свіжий лист історії народу,
І я скажу відверто, без прикрас –
Я горда тим, що українка зроду!
Не все дається легко у житті:
Блукає доля зморено у хащах;
Та подивлюсь на дзвони я святі –
І вже одразу дихається краще.
Несуть вітри обійми холодів,
Летить вода назустріч неупинно.
Чи хтось колись любити так умів,
Нехай там що, всім серцем Україну?!
Вона жива у погляді бузку,
У голосах далекої трембіти,
Щасливих днів ще буде на віку,
Сльоза щасливо буде лиш бриніти!
Вона жива на тканім рушнику,
У чистоті батьківської криниці,
І у піснях, у ніжному вінку,
І у землі, що житом колоситься.
Якщо біда – долонями зітру,
Вдихну ізнову чисту прохолоду
І прожену молитвою мару –
Я горда тим, що українка зроду!
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 111Реєстрація: 31-07-2018
Достижение получено 22.04.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.09.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
