На підвіконні, відхиливши штору,
Поставлю свічку – хай палахкоти́ть,
Згадаю бідних жертв Голодомору,
Й облившись кров’ю, серце защемить.
Нелегко уявити ту картину,
Як в хаті хліба й кри́хточки нема,
Колише мати зморену дитину,
Повільно помираючи сама.
В сердешної єдине, що лишилось-
Це біль гірки́й та відчай у очах,
А смерть голодна мовчки причаїлась,
Стоїть, суха і зморщена, в дверя́х.
У погляді її – колючий холод,
Ось-ось і вип’є ще одне життя..
Страшна картина – тридцять третій. Голод.
Вмирають двоє – мати і дитя..
На підвіконні, відхиливши штору,
Поставлю свічку – хай палахкоти́ть,
В цю мить за бідних жертв Голодомору
Моя молитва в небо полетить.
Тяжкі́ хрести́ їм довело́сь поне́сти
На вкрай худих знесилених плеча́х;
Спочиньте з Богом, браття наші й се́стри!
Ви за́вжди ра́зом з нами у серцях..
Автор публікації
Поетеса
Титул: Небайдужий читач
