– Тітонько! Хлібчика скибочку прошу
чи хоч маленьку духмяну зернину…
Стукає дзьобом у шибку горобчик,
наче знемоглий голодний хлопчина.
Віття калини вже інієм вбрані,
землю морозом туго схопило.
Лишень по нивах колись життєдайних
душі голодні блукають журливо…
– Тітонько… Хлібчика б… Всохлу шкоринку…
Лиш потримати в долоньках дрібненьких…
Душечки босі, опухлі, принишклі,
в льолях біленьких, що справила ненька…
За хлібчик – молитва скорботна та тиха.
Свічка в віконці – за теплую хату…
Скільки ж спіткало нарід наш лиха?
Лиш не забути… Лиш пам’ятати…
листопад, 2019
Світлина – соціальні мережі
Автор публікації
Коментарі: 2Публікації: 3Реєстрація: 28-11-2020
3 коментарі “Тітонько! Хлібчика…”
Поезія про Український Голодомор 1933 року вразила надзвичайно. І не лише поетичними образами, які розгортаються поволі, набираючи майже Всевітнього масштабу у просторі Всесвіту та у просторі Молитви….Перш за все це спроба широкого мистецького узагальнення уроків Українського Голодомору, який не має повторитись у новітніх часах України 21 сторіччя.. Я погоджуюсь з висновком . Про це треба пам”ятати кожному українцю, про це треба пам”ятати також і на світових рівнях….Це не лише Українська Трагедія! Це Світова Трагедія! Я так думаю сьогодні, адже я також є Автор багатьох поезій та картин про Український голодомор. Будемо пам”ятати!!!!
Дуже чуйно та талановито!
Голодомор – одна з найболючіших сторінок в історії України. Дуже важко уявити, якого горя довелося напитися нашим людям із рук тиранічної радянщини…
Дуже дякую за відгуки. Мені надзвичайно приємно.