Послухаю мелодію дощу,
Вмостившись літнім ранком на терасі,
Усі свої́ турботи відпущу́
Й немов розтану в про́сторі і часі.
Забуду все, що душу тяготить
І сірі думи випущу на волю,
Хай в небуття далеке полетить
Усе, що завдавало серцю болю.
Послухаю мелодію небес –
Гучний величний голос громовиці
І крапель шум, які з небесних плес
Спадають вниз до спраглої землиці.
Запро́шу добру музу з мо́їх мрій,
Що має диво-фарби кольорові,-
Хай намалює у душі моїй
Малюнки щастя, радості й любові..
Автор публікації
Поетеса
Достижение получено 01.12.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 27.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
3 коментарі “Послухаю Мелодію..”
Я читав багато поезій про музику дощу, але Ваша поезія така особлива, немов слова перетворюються в барви прозорого акварельного малюнку і розгортається простір Вашої душі у просторі Всесвіту…І у цьому просторі також пластично звучать філософські роздуми єднання людини у світі природи, які провокують ще коло нових поетичних асолціацій, які розгортають світ душі ліричної героїні….Не можу не згадати Достоєвського “Краса врятує Світ”….
Дякую, Валерій. . Ще раз наголошую, проза – це Ваше.. Ви навіть простий коментар умудряєтеся так красномовно написати.. Я б так не змогла, кажу Вам щиру правду))
Дорога пані Таня! Але я також поет і моє серце розривається поміж двума цими літературними жанрами, котрі є найбільш прадавні у просторі історії людства…Поезія і проза, правда, інколи об’єднуються і я можу з цим погодитись. Щиро дякую Вам за побажання