Залізна Леді і ніжна квітка,
Що пробиває полон асфальту.
То жінка-воїн, а то лебідка:
Життя сприймає, немов крізь смальту.
Своє кохання в житті шукає,
Щоб поруч був такий самий – сильний
Й надію-думку в душі плекає:
Він скорить серце, що зроду вільне.
У віршах вишуканість, жіночність
Та заклик: «Дівчинко, не здавайся,
Відкинь всю світу цього умовність,
Собою бути не поцурайся».
Струнка та ніжна, немов принцеса.
З картин Да Вінчі? З віршів Рембо?
Така ця дівчина-поетеса
Тетяна Бобик чи Lady Bo.