Вірші, вони як діти,
Народжуються уночі,
У чистих росах миті,
І висушені у пері.
Вірші, вони як квіти,
Обвернуті у пелюстки,
Листочками зігріті,
У холод зим і у дощі.
Вірші, вони як сонце,
Кидають промені в віки,
І наче, через п’яльце,
Розсіюють свої зірки,
Вірші, вони із небом,
Пливуть у човниках надій,
І із веслом до тебе,
Мов, повертають із стихій.
Вірші, вони мов птахи,
Летять в невідані краї,
І долею розплати,
Буває, крила б’ють свої.
Вірші, вони, як море,
І хвиль прибій миє піски,
І кораблі, що знову,
Ведуть слова в інші світи.
Вірші, вони, як весни,
Відновлюють твої роки,
І, коли, крига скресла,
Нові народжують мости.
—————————————————————
Вірші, вони, як діти,
Сміються, плачуть і живуть,
Душі народженої квіти,
Одягнені у БОЖУ суть.
Автор публікації
Коментарі: 9Публікації: 81Реєстрація: 03-08-2021
Достижение получено 13.08.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
