Тихо місяць у небі сумує,
Пригортає зорі до себе у сні.
Хмари сумом своїм хвилює.
Співає думи свої сумні.
Віє від них самотність.
Плаче місяць на самоті.
Не помагає безтурботність
І посмішки зірок пусті.
Страждає холодне серце
Що світиться у пітьмі.
І, навіть, самотнє озерце
Не розвіє думи його сумні.
Подивиться у холодні води
І страждає більше за всіх
У нього так багато свободи,
Але немає інших потіх.
Самотнє серце його руйнує
І думи у нього одні.
Тихо місяць у небі сумує
І пригортає зорі до себе у сні.

Думок на тему “Тихо місяць у небі сумує”
Дуже поетично та гарно – пейзажна лірика та містика ночі переплелися в єдину атмосферну картинку, що зачаровує своєю реалістичною красою. Дякую!