Хвора мама… Хворий посуд тихо в раковині плаче,
бо ніхто його не миє, ходять повз — а не побачать…
Хворо шморгають в коморі швабра, тряпка і відро,
у куточку квилить віник — птах зі зламаним крилом.
Хворі квіти на віконці тихо сохнуть-лихоманять,
сорочки на шворках мерзнуть — третій день на вітрі в’януть.
Тьмяно глипають дзеркала, чхає люстра від пилюки,
посіріла плитка в ванні виглядає рідні руки.
Плаче кинута духовка, в плямах змучена плита.
Купчиться брудна білизна, вже й у кошик пророста.
Намерзає холодильник, замість супу — бутерброди.
Дметься песик на балконі, бо надвір його не водять.
Недороблені уроки, недочитаний “Букварик”,
знову проспане навчання, а над містом — хмари, хмари…
.
Швидше, матінко, одужуй! Пий таблетки і мікстури,
і влаштовуй вже у домі прибирання “процедури”.
Мий, прасуй, готуй, розвішуй, поливай вазони в’ялі,
вимкни капосний комп’ютер, щоб хоч казку погортали.
Дім твій темний без турботи, дім вже змучився хворіти.
Сумно, як не в змозі мама коло праці “посидіти”…
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
Думок на тему “Хвора мама…”
Все правда! Нам, жінкам, не можна хворіти…