Для голосування необхідно авторизуватись

День жінки

Коли з роботи стомлена спішить,
А вдома «що купила» й «дай поїсти»,
Для неї є безцінна кожна мить,
Тоді немає часу, щоб присісти.
Весь день в турботах, на роботі -хал!
Довкола галас, суєта суєтна!
Здається, саме так і є аврал,
Здається, все вже—змучилась конкретно.
Усе біжить, спішить, летить в світи,
Ще не забути б в магазин на хвилю,
Бо як додому без цукерок йти,
Та й не купити щось смачного нині?
Аж раптом—стоп!І дивна дивина,
Себе побачила в вітрині і застила:
На голові розпатлана коса,
І шарф не той, і сумка геть розкрита.
І губи не фарбовані чомусь,
А що з очима?Плачуть?Ні,сміються?
А з посмішкою що?Якась не та
А так хотілось би до неї доторкнутись…
І опустила сумки на асфальт,
Сама присіла поряд на бордюри.
Чи жаль їй за минулим?Ні, не жаль!
Вона не тої, людоньки, натури!
Сьогодні так летить, і завтра так,
По-іншому уже не зможе, мабуть.
Бо серце в ній збивається не раз,
І геть не вабить воля.Геть не вабить.
І не важливо, що без мейку йде,
Подумаєш, забула.Що ж, буває.
А вдома «що купила,мама» жде
І «дай поїсти» віддано кохає.
І в цьому весь її жіночий лоск,
І в цьому вся її жіноча сила.
Міцна сім’я, де пахне пирогом,
І де ця жінка без вагань, щаслива!

© Оксана Граб’юк «День жінки»

1

Автор публікації

Офлайн 10 години

Оксана Граб'юк

81
Коментарі: 0Публікації: 50Реєстрація: 12-05-2020

Срібне перо

Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій