Для голосування необхідно авторизуватись

Казанова?

Ти ? Казанова? Не сміши мене!
Ти навіть вслід йому не вартий стати.
Та ти і знаєш тільки, що твоє,
І як ти можеш з ним себе рівняти?

Ти ? Казанова? Щось не вірю я,
Тобі про благородство щось відомо?
То якість чоловіча, не твоя!
Ой, йди, благаю! Ти ж спішив додому?!

Ха! Кажеш, зваба, то для тебе – ах!
Сміюся і дивуюсь – де ж ти взявся?
Скільком ти обіцяв носити на руках?
А сам от що? Та так – лиш вихвалявся…

Ти – Казанова… Казка, а чи міф?
Фантастика, скажу, відпочиває.
Та обдурити вмієш ти не всіх,
Бо хтось тебе, як комікси, читає.

Тобі до Казанови, як до хмар!
Навчився б в нього зовсім ти не зваби,
А от манери, бесіди – тих чар,
І говорити «жінка», а не «баба».

Щоб поглядом роздмухувати жар,
І щоб словами пестити, мов вітром,
Щоб поцілунків ме́довий нектар
Вбирав кохання, мов гаряче літо.

І ще, щоб квіти! Квіти і слова…
Щоб мліли всі жінки, немовби п’яні,
Щоби від погляду крутилась голова,
А роси перлами світилися в тумані.

І ще щоб… Щось замріялася я,
І геть забула – ти ж не Казанова!
Бувай, юначе, я вже не твоя,
Хай друга твої слухає промови!

Ти? Казанова? Не сміши мене…

© Оксана Граб”юк ” Казанова”

2

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Оксана Граб'юк

144
Коментарі: 0Публікації: 54Реєстрація: 12-05-2020

Срібне перо

Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій