Для голосування необхідно авторизуватись

Не жив…

О,як вони прекрасно танцювали!
Всі тамували подихи свої,
Як вправно двоє в парі витинали,
Аж жили виступали на лиці.

Його рука обвила стан жіночий,
Немов боявся втратити, згубить…
Тримав міцніше,що було в нім моци,
Бо що то танець?То всього лиш мить…

А що за мить?О що за мить блаженна!
Гаряча румба палахтить в серцях,
Пече, вмирає, воскресає знову,
І знов вбиває, спопеляє в прах!

І він дивився в очі-океани,
А в океанах спокій свій губив.
І вже задавалось, що до друзків п’яний,
Що все до грама!Все ,що мав пропив…

Вона,мов лань,мов пава,мов пантера—
Не хижа в міру, в міру й не свята.
На шиї ніжній жили,наче нерви,
Товклися в такт гарячого танкА.

На них дивились,їли їх очима:
Шалена заздрість, чи людська біда?
Ніхто не знав,що в цих двох за плечима,
Та не накинути на роти їм рядна!

А ці до нині, навіть не знайомі,
Прийшли обоє,бо в душі —вогень!
Його не зрозуміла його доля,
А в неї геть невдалий нині день!

І в танці двоє бачили розраду,
Він зцілюючи може й спопелить.
Буває, той, хто бачить в танці раду,
Горить без пам’яті у пристрасті, горить.

Він бачив сотні панн на цім паркеті,
Зо два десятка вчив знайомих «па»,
Але в її тендітнім силуеті
Ховалось все, чого не знав ім’я.

…І все сильніше притискав до себе,
І дорогий парфум його манив.
Він до сьогодні і не знав про неї,
Він до сьогодні,певно, і не жив…

©Оксана Граб’юк «Не жив»

1

Автор публікації

Офлайн 4 тижні

Оксана Граб'юк

100
Коментарі: 0Публікації: 54Реєстрація: 12-05-2020

Срібне перо

Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій