Ти колись заглядала у ніч?
Ту страшну, непроглядну, кощаву…
Що до серця все липне, як кліщ…
І чекає, готує розправу…
Ти колись заглядала в пітьму?
Злу, недобру, химерно-примхливу,
Що у серце складала журбу
Мов дарунки в життєву торбину…
Ти колись розбирала ту річ,
Що у серці сидить Поревітом…
І малює, малює …безліч облич
А душа у журбі вже мандрує за світом…
Автор публікації
Коментарі: 56Публікації: 35Реєстрація: 25-10-2018
Достижение получено 02.08.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 01.04.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 12.01.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
2 коментарі “Порожнеча”
Мабуть. у кожного є така ніч-одкровення з самим собою, коли внутрішні страхи-демони вириваються на свободу і дуже складно з ними впоратися, коли здається. що на цілому світи ти сам на сам з гітючою, руйнівною біллю.. Дякую за поєзію і буду рада новим літературним знайомствам.
Щиро дякую за увагу та такий розлогий коментар.❤️