Я твоя недоспівана пісня,
Недоказана казка на ніч.
Я кохання, можливо, пізнє
Що тобі, лиш тобі дісталось.
Я твоя недописана книга,
Я твоя нерозгадана мрія.
Я розтоплена поглядом крига,
Що дарує тобі надію.
Я не дощ, я твоя сніжниця,
Я в пустелі міраж для тебе.
Я той сон, що тобі лиш сниться,
Бо у мені твоя потреба.
Я не вірю у випадковість,
Віщі сни мені теж не сняться.
Тільки знаю, що все, що з нами,
То не просто так, то на щастя.
Я для тебе, коли погано,
Буду, наче ехінацея.
Залікую на серці рану,
Від біди твоя панацея.
Я твоя нерозгадана таїна,
Твоя зірка на небосхилі,
Тільки бачиш, як світить вона,
Поміж хмар, на все небо синє!
А тоді, як світанок прийде,
Стану сонцем, аби зігріти.
Обійми, обігрій й ти мене,
Щоб могла лиш тобі світити.
Навіть в дні, коли нам не до того,
(Все ж в житті не меди бувають).
Я з тобою завжди й усюди,
Бо безмежно тебе кохаю!
© Оксана Граб’юк «Твоя…Кохаю»
Автор публікації
