Для голосування необхідно авторизуватись

Потім… Не треба…

Дорога під назвою «Потім»,
І потяг під назвою «Треба»,
Робота під назвою «Мушу»,
Щастя під назвою «Небо».

І день під назвою «Новий»
Взуває свої черевики.
Два погляди в тексті розмови
Стають поміж люди дикі.

Як безліч у світі наймення,
А ще більше фальші із лоску.
Дорогу ми світлом малюєм,
Та кожен — свою полоску.

Якось розучились мріяти,
Між друзями холод вітрами.
Навчилися тільки мірятись
Хто кращий у інстаграмі…

Принизити стало так просто,
А вибачитись так складно.
І кожен живем, мов на острові,
Де все лиш для нас обладнано.

І всі, наче люди людяні,
Бо ж ззовні реально людина!
А в серці зазимлені грудені…
Чому ж так бути повинно?

Усе відкладаєм на «Потім»,
Бо часу у нас без міри!
Запалюєм старі фото,
Не зашиваємо діри.

А час не стоїть на місці,
Ми тихо отак старіємо.
В пожовклому падолисті
Мрії свої зігріємо.

І шлях під назвою «Потім»,
Й робота під назвою «Мушу»,
Не споїть гарячим чаєм,
І не зігріє душу.

А просто в одну секунду,
В одну найпотрібнішу днину,
Що було для нас на «Потім»
«Не треба» — шепне за спиною…

© Оксана Граб’юк «Потім…Не треба»

2

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Оксана Граб'юк

143
Коментарі: 0Публікації: 54Реєстрація: 12-05-2020

Срібне перо

Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій