Зустріч по одязі…Дивно, не правда?
Бо одяг прикриє лиш тіло твоє.
Та в одязі може, й не тепло завжди,
Бо гріє не светр, а щось потайне…
Зустріч по одязі…Як все банально,
Стараєшся бути «у тренді» завжди.
Про вади свої забуваєш моральні,
Бо йдеш «від кутюр» до своєї мети.
А одяг, то просто як лакмусу стрічка,
То лиш індикатор на «свій-чи-не свій».
Та є в щось в тобі, важливіше за одяг:
Сто сотень казок і сто тисяч надій.
Під теплим пальтом серце вмить причаїлось,
Бо й справді, по одязі зустріч одна.
І в щирій любові те серце зігрілось,
Не в платті, не в джинсах, не в модних штанах…
Зустріч по одязі…Дивно й тривожно,
Бо зверху ти ,може, фасонний прикид.
А в душу? А в неї заглянути можна?
Чи й там бездоганний доглянутий вид.
Чи й там все до ладу, без ґанчу як ззовні,
Бо одяг не скриє твої душі.
Бо з неї, що зайве, не скинеш з балкону,
Й що геть непотрібне, не спалиш в вогні.
Стрічають по одязі…Правда дволика,
І хто б що нам, друзі, не говорив,
Лиш душу не можна змінити в людини,
Вона зшита з справ: як живеш – так і зшив…
© Оксана Граб”юк ” Зустріч по одязі”
Автор публікації
