Між нами крок, а начебто безодня.
Прощальних слів вирує течія.
Була коханою – тепер, на жаль, самотня,
Була потрібною – тепер я нічия.
А думалось, що ми разом навічно,
Що неподільні ми: ти – мій, а я – твоя.
Мій любий, глянь, прошу, мені в обличчя
Й скажи: – Чому ідеш? В чому вина моя?
Що сталося? Чим так не догодила,
Що ти ураз від мене віддаливсь?
Тебе всім серцем, як уміла, я любила.
Згадай усе, коханий, і спинись!
Твоя байдужість, наче ніж в долонях.
Ти замість слова “ТАК” говориш “НІ”.
Якщо любов для тебе гра й неволя,
То йди! Прошу, дай спокою мені!
Нехай цей крок буде взаємним й спільним.
І доля в кожного тепер уже своя.
Хай не кохана вже, проте тепер я вільна.
Вже не існує НАС, тепер є Ти і Я.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 12Реєстрація: 19-08-2018
Достижение получено 26.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
