Десь у тумані, біля броду,
Вмивається зі сну природа.
Холодним сріблом край дороги
Роса покотиться під ноги.
І мов веселку, із грудей,
Виймає пісню соловей.
Господь відкрив ворота раю,
Він людям сонце випускає,
І ллється золотий потік
Небесних, щедрих, теплих рік.
Ласкавий промінь на подушці
Зігрів кучерики на вушці…
І ти в своїм ранковім сні
Всміхнулась солодко мені!
А поряд котик муркотить…
Спи доню, бо дитинство – мить!
Та в сінях я вже чую кроки –
Весна твоя блакитноока
Іде у всій своїй красі!!!
І стрічка у рудій косі…
Автор Оксана Смішко