Для голосування необхідно авторизуватись

Цвіркун

Ну от, нарешті, я тебе почула…

Дитячих спогадів, мій неспокійний друг!

Сьогодні скрипка так твоя утнула,

Неначе срібла хто сипнув навкруг!

 

В цій пісні все!!! І пам’ять знов несе

В оте далеке і спекотне наше літо,

Де ми з сестрою ще маленькі діти,

А поряд батько череду пасе…

 

Як в пелену нарвали чебрецю,

Щоб зілля віднести на чай бабусі…

А ти тоді, здається, був не в дусі,

Хоч й без упину грав нам пісню цю?!!

 

За пагорбом виднілося село,

Додому зі ставку вертались гуси…

Вже стільки років з тих часів пройшло!

Та скрипки плач усе згадати змусить..

 

Як хата тепло пахла молоком…

Як ми у снах за горизонт летіли…

Як спали на лежаночці з котом,

І прокидатись вранці не хотіли…

 

Вузьку стежину, килим споришу,

Ранкові, кришталево-срібні роси…

Як я босоніж по траві біжу,

А вітер розвіває мої коси…

 

Як вміло ти торкнувсь сердечних струн!

Мого дитинства вірний друг, цвіркун!!!

 

Автор Оксана Смішко

4

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Оксана Смишко

18
Коментарі: 0Публікації: 6Реєстрація: 08-05-2020