Комусь лунає коляда,
Комусь свистять гармати,
Хтось славить Божеє Дитя,
Хтось плаче за солдатом.
Хтось славить світлеє Різдво,
Сміється й колядує,
А мати жде своє дитя
Давно вже* го не чує.
Свистіли кулі, били “гради”,
І міни небо озаряли,
Старенька мати на колінах,
За сина Господа благала.
Хтось славить Бога в коляді,
Хтось молиться в сирім окопі,
Та тільки мати в образах
Вимолює для сина долі…
2 коментарі “Коляда й війна”
Поетично, майстерно, є глибина психології, філософських роздумів. Є глибина життєвої Правди. Вражений
Гречно дякую за такий коментар та увагу до моїх віршів. Як відчуваю, так і пишу. Безмежно Вам вдячна – це надихає.