Я до тебе, сонце, простягну долоні –
Ти мене зігрієш, як свою дитину.
Я тобі подяку у віршах промовлю…
Словом вишиваю рідну Україну!
Я з тобою, пташко, разом заспіваю
На світанку сизім пісню солов’їну
Мовою любові – кращої не знаю!..
Словом вишиваю рідну Україну!
Я вас, синьоокі і цілющі води,
І моря й озера, річечкі невпинні,
Намалюю в прозі, а ще ліпше – в оді…
Словом вишиваю рідну Україну!
Я до вас, ланочки, золоті й багаті,
Будь-коли – чи в добру чи в лиху годину –
Серденьком звернуся, мов до рідних браттів…
Словом вишиваю рідну Україну!
А у вас, рідненькі – мамо та бабусю –
Я візьму пораду, наче берегиню;
Передам нащадкам – і не помилюся…
Словом вишиваю рідну Україну!
З тихими словами доброї надії
На майбутнє світле посаджу калину,
Мальви і волошки у садку посію…
Словом вишиваю рідну Україну!
Запалю я свічку… Стану на коліна…
Пом’яну я тих, хто за нас загинув…
Бо вони невтомно й досі щохвилини
Кров’ю вишивають волю України!
Я нізащо в світі рідну Батьківщину
Не віддам нікому! І сама не кину!
Як ЇЇ люблю я, розкажу я сину…
Словом вишиваю рідну Україну!
З вірою на небо зранку подивлюся:
Попрошу у Бога щастя для родини!
За усю країну щиро помолюся!
Вічно вишиватиму СЛОВОМ УКРАЇНУ!
Автор публікації
