З ЧУЖИНИ
Повернусь додому я на рваних крилах,
Упаду в обійми рідної землі,
Упаду безсила… І омию пилом
Усі рани серця, хворі мозолі…
Залікую врази – ті, що в іншім краї
Роз’їдали душу сумом, як черв’як.
Залікую сонцем – тим, що зігріває,
Запашним повітрям, наче мед на смак!
Хай мене цілує вітер на світанку,
Хай мене колишуть трави степові!
І співають ніжно з вечора до ранку
Про мою країну рідні солов’ї.
Я про все забуду, що мене тривожить,
Що гризе нещадно серденько моє.
І я вірю щиро, що нарешті зможу
В долі попросити все, що в неї є!