Не знаю я, чи мають квіти душу
Одну на всіх, чи в кожної своя.
Чому саме тебе, тебе любити мушу?
Не знаю я, хоч вбий, не знаю я!..
Чому одні весною, інші в літі
Цвітуть собі, пишаються в садах?
Чому ти стала найдорожча в світі
І пелюстки твоїх жоржин в сльозах?!
Моя жоржино! Чим тебе зворушу?
Жовто-гаряча лагідна зоря!
Не знаю я, чи мають квіти душу
Одну на всіх, чи в кожної своя!..
Думок на тему “ЖОРЖИНА”
Дійсно, “А ми ж могли…”. Ми можемо сказати один одному ніжні, щирі, зворушливі слова. А можемо й не казати… Людина сама відчує і нашу любов, і захоплення, і щастя… Як мало треба нам, аби добра було багато… Дякую автору!