Не губіть стежину, що веде додому,
Не цурайтесь діти рідного порогу.
Хоч і не палац там, а звичайна хата,
Та чекають рідні – ваші батько й мати.
Щоб лелеки вили щовесни гніздечка
І спокійне билось у батьків сердечко,
Щоб онуків рідні голоси дзвеніли
І сади вишневі пишно зеленіли!