А десь на світі є Людина
Твоя… Твоя єдина.
Не лЮблю коли кажуть “половина”,
Бо ціла ця твоя Людина.
Вона між тисячі облич блукає,
І зустрічі між зорями шукає…
Прийде та мить, і ця Людина
Буде навік тобі єдина.
Не в діамантах, не яскрава,
Така собі Людина-пара.
Очей – не звести, бо єдина
Твоя…Твоя Людина…
Ти в хмарах сивих нині десь,
Очей не піднімаєш до небес…
У каві ранок знов стрічаєш,
І мріями кудись літаєш.
Мов тіні десь блукають одинокі-
Голубоокі, кароокі…
Стрункі й не дуже, добрі й милі,
Ховають почуття у хвилі….
Та “спИна” колючками б’є,
І стрітись просто не дає…
А десь на світі є Людина,
Ота одна, ота єдина…
Олена Шабанова
2 коментарі “Твоя Людина”
Зворушливо, щиро та сповнено надії, не на пошук ідеалу, а на пошук саме своєї людини – такой ж недосконалої, але бескінечно спорідненої душі. Дуже вдячна за чудову поезію життя. Буду рада новим літературним знайомствам та відгукам!
Дуже оригінальна Авторська концепція вірша. Майстерне володіння Словом. Вражений