М’ятний вечір з присмаком любові
М’ятний вечір з присмаком жалю…
Чи то серце плаче за тобою,
Чи то досі я тебе люблю.
Скільки вже років і кілометрів
Віддаляює спогади мої,
Та в думках питаю як ти?де ти?…
Ношу в серці згадки і пісні.
Чи кохаю? Мабуть, не забула…
Чи кохаю? Мабуть, ще люблю…
Чи люблю, чи то живу минулим…
Чи забула…ні, це не забуть…
М’ятний вечір з присмаком страждання…
М’ятний вечір в спогадах й піснях…
Я на ранок знов тебе згадаю
І не раз звернуся у думках.
Може, вже пора мінять маршрути,
Видаляти фото і пісні,
Може, вже пора тебе забути –
Каже розум, але серце – ні…
Скільки вже років і кілометрів,
Скільки весен ніжних відцвіло…
А мені несила ще забути
Те, що було…те, що не було…
Скільки я собі вже обіцяла
Не писати віршів уночі,
Скільки обіцяла не згадати
І забуть навіки образ твій…
М’ятний вечір з присмаком кохання,
М’ятний вечір з гіркотою сліз.
Чи то серце за тобою плаче,
Чи то досі люблю я тебе…
2014 р.
Автор публікації
Думок на тему “М’ятний вечір”
спогади ..спогади.. спогади…. коли сил не стає щоб далі іти
як багато могли б мати ми але чомусь так не є…
спогади..спогади…спогади… та коли ж забуду це все
але вечір м’ятний любові знов пожирає мене