Впали айстрами зорі із неба,
Загорілись в зелених садах.
Осінь тихо блукає у травах,
По алеях, стежках і полях.
Відлунала симфонія літа,
Прозвучав вже останній акорд
І понесли на крилах лелеки
Десь у вирій серпневе тепло.
Вересень стоїть на роздоріжжі
Літа й осені, тепла і холодів…
Падають каштани на бруківку,
Жовте листя плине по воді.
Вересень стоїть на роздоріжжі
Літа й осені, любові і розлук,
Закриває партитуру літа,
Кличе в осінь тиху і сумну.
Впали з неба зорі на подвір’я,
Айстрами розцвіли у саду…
Вересень стоїть на роздоріжжі
Літа й осені, любові і розлук…
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 34Реєстрація: 12-07-2019
Достижение получено 17.07.2019
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 27.07.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
2 коментарі “Впали айстрами зорі із неба”
Айстрами розквітли у саду!
Пані Ольга! Прекрасна пейзажна лірика про золоту осінь, хоча ця тема має тисячолітню історію. Але автор знайшов свої самобутні барви та сюжетні колізії, щоб передати не лише простір, але барвисту пластику осені через яскраві поетичні образи, що є нервом справжньої поезії. (Пушкін, Шевченко, Франко, Українка, Антонич) . Це мене особисто вразило. Але дуже хочеться додати ще глибоких філософських роздумів, це особисто, на мій погляд. Бажаю Вам як Автору сонячного настрою та високих творчих натхнень З щирою повагою Валерій. Київ.