Годі воювать

Проводжає мама сина на війну.

Душу розриває і собі й йому

Тихими сльозами, що із серця йдуть…

Слів немає в мами, скроні аж гудуть,

Бо не знає мама і ніхто не зна:

Чи надовго буде клята ця війна,

Чи вже скоро діти додому прийдуть?

А хто зна чи прийдуть, чи там пропадуть…

Люди, схаменіться! Досить воювать,

З весни було треба ниви засівать –

Нині замість жита міни та гроби…

Збережи нас Боже… Господи, прости,

Якщо ми у чомусь були неправі,

Може наші предки… Але трударі

Не могли нікому аж так насолить

Щоби пропав спокій… Боже, як болить

Вся оця неправда, весь той чорний жах,

Коли вже скінчиться цей безумний страх,

Коли буде тиша на нашій землі,

Кому війна треба, чому люди злі?..

Годі воювати, досить зазіхать,

Ще й братами гарно себе називать…

Ми б чудово жили без таких “братів”,

Жили, працювали, ростили синів,..

Але не для того, щоб йти на війну,

А радіти сонцю і кожному дню,

Бо життя дається один тільки раз!

Матінко Христова, помолись за нас.

 

11.07.2014

 

1

Автор публікації

Офлайн 12 години

Ольга Паучек

75
Коментарі: 7Публікації: 32Реєстрація: 10-08-2018

Небайдужий читач

Досягнення отримано 23.07.2019
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Бронзове перо

Досягнення отримано 18.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: