Для голосування необхідно авторизуватись

Годі воювать

Проводжає мама сина на війну.

Душу розриває і собі й йому

Тихими сльозами, що із серця йдуть…

Слів немає в мами, скроні аж гудуть,

Бо не знає мама і ніхто не зна:

Чи надовго буде клята ця війна,

Чи вже скоро діти додому прийдуть?

А хто зна чи прийдуть, чи там пропадуть…

Люди, схаменіться! Досить воювать,

З весни було треба ниви засівать –

Нині замість жита міни та гроби…

Збережи нас Боже… Господи, прости,

Якщо ми у чомусь були неправі,

Може наші предки… Але трударі

Не могли нікому аж так насолить

Щоби пропав спокій… Боже, як болить

Вся оця неправда, весь той чорний жах,

Коли вже скінчиться цей безумний страх,

Коли буде тиша на нашій землі,

Кому війна треба, чому люди злі?..

Годі воювати, досить зазіхать,

Ще й братами гарно себе називать…

Ми б чудово жили без таких “братів”,

Жили, працювали, ростили синів,..

Але не для того, щоб йти на війну,

А радіти сонцю і кожному дню,

Бо життя дається один тільки раз!

Матінко Христова, помолись за нас.

 

11.07.2014

 

4

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Ольга Паучек

123
Коментарі: 7Публікації: 41Реєстрація: 10-08-2018

Автор місяця (Грудень 2019)

Достижение получено 16.01.2020
За публікацію “… утратив мрію”

3 вподобання користувачів у грудні

Бронзове перо

Достижение получено 18.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій