Тату, ти нагадуєш про себе
легким, прохолодним вітерцем
сонячної літньої години…
Бачу твої очі… Тихий щем
серце огортає у зажуру –
голос не почую більше твій,
постать гордовито-непонуру
не знайти на вулиці пустій…
Спомин, зачекай, не йди від мене,
дай насолодитися сповна…
Тату, я без тебе в цьому світі
зовсім незахищена,….. одна.