Для голосування необхідно авторизуватись

Вона пішла

Вона пішла

Вона пішла, а він і не помітив,

У клопотах щоденних пропустив.

Стояло за вікном спекотне літо,

Хилились віти від янтарних слив.

Вона плекала мрії про майбутнє,

Про спільний дім, кота і пишний сад,

Про неодмінно лиш святкові будні,

Щоб без конфліктів і підступних зрад.

А він любив…любив свою свободу

Понад усе, і більше, ніж її.

Щасливий на побачення приходив,

Та щасливішим був на самоті.

Вона любила жовті хризантеми.

Він дарував троянди білі їй.

Вона для нього – небо і поеми,

А він, мабуть, не мав ніколи мрій.

Та попри все – напрочуд рідні душі.

Він іноді думки її читав.

Вона любила соковиті груші,

А він їх залюбки їй купував.

Вона любила море і схід сонця,

І прохолоду літніх вечорів.

Льодовики кипіли від емоцій,

Коли він їй на вушко шепотів.

Вона уперше щиро покохала,

А він “люблю” їй так і не сказав.

Вона йому прозоро натякала,

А він мовчав, уперто він мовчав.

Вона втомилась, сутінки накрили,

Коли вже сил забракло їй горіти.

Сховала у торбинку білі крила.

Вона пішла, а він і не помітив…

 Ольга Юхименко-Могильда

30

Автор публікації

33

Закохана поетка. Авторка поетичних збірок "Ілюзія польоту" та "Місія Герди". Мама чудового хлопчика, педагог-філолог за професією.

Коментарі: 2Публікації: 2Реєстрація: 05-08-2020

5 коментарів “Вона пішла”