Я під небом з тобою одним
Для польоту розправила крила.
Та своїм почуттям неземним
Доторкнутись до тебе несміла.
Дивний потяг відчула душа
Наче рідну споріднену душу,
А в житті я для тебе чужа,
З цим, напевно, змиритися мушу.
Я під сонцем, що світить на двох,
Твою усмішку серцем ловила,
Серед болю твого і тривог
Тихо Бога за тебе молила.
В твої очі несла крадькома
Свою ніжність, турботу і ласку
А ночами складала дарма
Нашу добру і радісну казку.
Я під тим же дощем, що і ти
Змию мрії свої кольорові.
Я благаю тебе відпусти,
Якщо в серці не маєш любові.
І чи вистачить сили мені
Коли-небудь забути про тебе
Не згорівши у тому вогні,
Який зіркою посланий з неба.