Для голосування необхідно авторизуватись

Ниточка житття

Світло прорвалося крізь пітьму. Так багато світла! Голубі, немов небо, очі маленької дівчинки, ніжні обійми, відчуття безкінечного щастя, радості та тепла… Він намагався запам’ятати відчуття від тільки-но побаченого сновидіння, пригадати усі деталі сну. Вірив, що такі глибокі,  емоційно наповнені сни впливають на життя, що вони, як послання Боже, вказують на те, що важливо побачити у житті або змінити.

Той сон був незвичним. Уві сні до Віктора підійшла красива, струнка,  сива жінка. Вона розповіла йому про те, що у Будинку маляти на нього чекає маленька дівчинка.

–  Усі хвороби відійдуть, якщо забереш цю дитину у свою сім’ю, – тихо промовила незнайомка.

–  Як мені розшукати ту дівчинку? Куди слід поїхати? – перепитав у сивої жінки  Віктор.

–  Ось її світлина. – Жінка дістала з кишені невеличке фото й дала роздивитися обличчя дівчинки. – Далеко й їхати непотрібно, вона у вашому місті.

Все, що далі пам’ятав чоловік зі сну, то це Дім маляти, і відчуття від зустрічі з дитиною. Вона простягла до нього пухкенькі рученята, а він підійшов, взяв на руки, обійняв крихітку. Відчуття любові огорнуло його тонесенькими прозорими ниточками щастя, стало  тепло, простір заповнився світлом. Проснувся. Дівча зі сну, немов прив’язане тонісінькою прозорою ниткою,  прийшло за ним у реальність, заполонило собою думки. Віктор вирішив, що коли повернеться дружина з синами від тещі, обов’язково розповість їй про маленьку крихітку зі сну.

Ганнуся – його життя, натхнення, вірна дружина. Вона завжди була поруч, подарувала йому двох карооких синів Олега та Ромку. Пройшло вже п’ятнадцять років з того часу, як вони разом, а він і тепер відчував її кохання, ніжність та підтримку. Здавалося, відчував дружину по ритму серцебиття. Жили вони з Ганею добре, була улюблена справа, дітки, велика квартира, багато друзів та рідні. Звичайно, часом траплялися незначні проблеми у Віктора на роботі, іноді підводило здоров’я, але хто  живе на цьому білому світі зовсім без проблем?

“Життя вдалося”, – говорили про цю сім’ю люди. Так і було.
Ганна з дітьми повернулися додому. Увечері після щоденних турбот, коли діти полягали спати, а батьки сіли погомоніти разом, Віктор розповів дружині про дівчатко зі сну та про свої відчуття.

– Що ж, напевне, ти десь раніше побачив інформацію саме про це маля, але просто не запам’ятав, а твоя підсвідомість виділила тобі цю інформацію, як важливу для тебе, тому й наснився такий сон.

З психологічної точки зору багато пояснень такому сновидінню може бути, але я вважаю, що то сама доля заглянула до нас у гості. Напевно, мої молитви були почуті, а мрія про донечку має здійснитися. Давай поїдемо до Будинку маляти. Може щось серце там підкаже, – підтримала  чоловіка Ганна.

–  Та хоч завтра, –  впевнено відповів Віктор. Тепла посмішка, підбадьорюючі слова дружини його зігрівали. Обійняв Ганнусю, почувався щасливим.

А тим часом у Будинку маляти ще зовсім крихітна Надійка лежала в ліжечку й не хотіла спати, маленька не плакала, просто лежала. Вона чекала, що хтось візьме її на руки, подарує тепло. Дівчинка ще не розуміла, що незрима прозора ниточка життя вже наступного дня приведе до неї найрідніших людей – матусю й татка.

Дива у житті трапляються. Віктор обіймав дружину і поки ще не відав, що вже завтра у реальному житті  він зустрінеться із дівчинкою зі сну, його погляд впаде на дівча з голубими, як небо, оченятами, і він вже не зможе відмовитися від неї. Ще не знав Віктор, що як тільки візьме на руки дитя, притисне маленьке тільце до грудей, з того ж моменту стане міцною стіною, захистом, корінням великого родинного дерева для маленької дівчинки, покинутої у великому місті.

7

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

OlgaNM

193
Коментарі: 41Публікації: 49Реєстрація: 28-10-2020

Бронзове перо

Достижение получено 17.11.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 12.11.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

2 коментарі “Ниточка житття”