На твоїх віях мирно мліє втома.
Гуркоче вітер за вікном застудженим,
Палає місяць в небесах відчуджених,
Зійшла давно оспівана Аврора…
На твоїх віях мирно мліє втома.
Шукав ти літо у очах зимових…
Зоря далеко холодом іскриться,
Нехай тобі вона сьогодні сниться,
Допоки в сни мене не пустиш знову.
Шукав ти літо у очах зимових.
На твоїх віях прихистився сон.
І крапля ночі розлилася морем.
Холодним сяйвом,сріблом мармуровим
Самотній місяць прийде до вікон.
На твоїх віях прихистився сон.
2 коментарі “На твоїх віях мирно мліє втома”
Поетично, щиро, барвисто, сповідальне. Майстерне володіння Словом та поетичною формою. І найголовніше – це переосмислення художніх традицій геніального поета Олександра Пушкіна на сучасному поетичному рівні. Щиро дякую Вам за такі сміливі творчі пошуки, які надають поезії надзвичайну художню оригінальність. Вражений
Переливи почуттів. влучні метафори, яскраві описи спрямовані на трепети душі, на безмежно мінливі й часом таємничі духовні феномени кохання…