Рання осінь
Зробила воду прозорою,
А ліс тихим,
Ніби сумним.
І в цю пору
Спокійну і благодатну
Чжуан Чжоу походжав
З вчителем на ймення Творець Блага
На мосту через річку Хао,
І споглядаючи воду прозору
Чжуан Чжоу сказав:
«Риби вільно у воді бавляться,
У цьому їх радість!»
«Ти ж не риба, –
Заперечив йому Творець Блага. –
Звідки знати тобі
У чому їх радість?»
«Ти ж не я, – заперечив Чжуан Чжоу, –
Як тобі відати, що знаю я,
А чого не знаю?»
«Я не ти, – продовжив Творець Блага, –
І звісно не відаю, що знаєш ти,
А що для тебе невідоме.
Але ж ти не риба,
І тому не можеш знати,
У чому риб’яча радість.»
На це Чжуан Цзи
Лише посміхнувся
І мовив так легко,
Як мовить тільки осінній вітер:
«Повернемось краще до початку, –
Звідки тобі знати,
У чому їх радість? –
Спитав ти, і я відповів
І ти дізнався, що знав я.
Я ж дізнався про це,
Гуляючи над річкою Хао.»
А рання осінь
Цю розмову слухала,
Навіть листям не шаруділа,
І посміхалась
Порізаними листками клена,
Що мали почервоніти
Від сорому –
У близькому майбутньому…