В той день, коли зустрілись ми з тобою ,
У ніжних білих просторах зими,
З тобою розмовляли ми доволі,
Моє серденько зміг заполонить.
З’єднались наші долі та серця,
В один єдиний вічний механізм,
Ти знаєш, а з тобою, стала я весна,
Прекрасний принц із моїх снів.
Я вдячна долі,за твоє тепло,
За те, що поруч завжди пліч о пліч.
Тобі коханий, рідний, обіцяю,
Що разом будемо повік.
Літо вже не за горами. Залишилося кілька діб. Малюй і створюй нові барви, Живи й кохай у сяйві днів. ©Анна Силка, 27.05.2016
Постукала Покрова до вікна, Злотавим листом землю притрусила, Берізкам стиха коси розплела І двері широко у зиму прочинила. Заплакали, зарюмсали дощі – […]
Загорне в темноту пройдешній день Вечірній час з прозорим силуетом, Й таємні звуки приспаних пісень Дощ поєдна з майстерним піруетом. Фантомна ніч. […]
Легко голубіють сині небеса, Срібно кришталиться вранішня роса, Жовто золотіють в променях поля, Плодом обважнілим хилиться гілля. Стомлено рясніє плодородний сад, Винно […]
