ЛИШЕНЬ ЛЮДИНА ДОБРА ЩАСЛИВОЮ БУВАЄ!

Лишень людина добра щасливою буває,
Любовію і миром сіяє її лик,
І кожен біля неї блаженство відчуває –
Не може буть щасливим недобрий чоловік!

Гойдає вітер ружу в заті́нку напівмертву,
Слова лунають в тиші у мороці тмяні́м…
Добро приходить в душу через самопожертву,
Коли нещастя інших вважаєш ти своїм!

Мов квітка яснозора, заплакала дівчи́на,
Спливає жовтим воском на столику свічник…
Лишень людина добра є зазвичай щаслива,
Любовію і миром сіяє її лик!

Минуле відізветься мовчанням вечоровим,
І прошепоче вітер наближення весни…
Добро, яке від серця, завжди́ собі ми робим,
Добро завжди є краще мінливої краси!