Відьма революції – збірний образ, а не дійова особа
Ми познайомились з тобою на Майдані,
Горіли шини, падав сніг гіркий,
І сніжна постать на червоному екрані,
І ланцюжок на шиї золотий.
Вогонь відблискував в очах твоїх зелених,
І над усім чаїлась дивина,
Серед облич і лозунгів скажених
Я зрозумів, що ти тут головна.
До наркотичного екстазу, донесхочу
В конвульсії аж до пекучих сліз
В твою красу я закохався вовчу,
Ти – Відьма революції, ти – Міс!
Ти – королівська кобра, гіпнотично
Я, наче раб, твій кожен рух ловив,
І скандував з трибуни істерично,
І голови, як кавуни, трощив.
І по спині моїй судома бігла,
І падав я, і піднімався знов,
Коли ти шкірила свої перлинні ікла,
Коли з них капала червона кров!
Ти Київ чорними вкривала крильми,
І під землею наче щось гуло,
Ти – демон революції, ти – відьма!
Нас в тебе тисячі закоханих було!
Автор публікації
