Ти почорніла….Знесилена стоїш.
Стоїш сама,на довгій тій дорозі,
Ти хочеш мало-тільки миру скрізь,
Щоб ворог втік,не був в нас на порозі.
Зажурена,заплакана стоїш,
Замотана у чорную хустину,
А сльози,що течуть вже із повік,
встигають падати на тую домовину!
А тая домовина не одна-
Їх тисячі пронесли коло Тебе
О Господи!Не вже така ціна
Спокою нашого?Прошу,не треба!
Не треба нищити,вбивати і палить
На тому поленьку,яке без колосків,
Ти закликаєш всіх у мирі жить,
Своїх дітей,і навіть ворогів.